Через ризики до Німеччини

Нарощування обсягів торгівлі між Німеччиною і Україною можливо вже сьогодні за умови грамотного використання інструментів  торговельного фінансування із  залученням державної кредитної корпорації Німеччини.

«Співпраця з Україною є для нас одним із найбільш пріоритетних напрямків в рамках Східного партнерства», – вкотре підтвердив німецьку позицію щодо України (хоч і в рамках співробітництва з ЄС) віце-канцлер Німеччини Гідо Вестервелле під час свого недавнього візиту до Києва. Останнім часом німецькі політики та економісти зачастили в Україну. І, якщо відкинути політичний аспект цих візитів, зацікавленість Німеччини в поліпшенні поточних торговельних відносин з Україною – на обличчя. Адже головною метою візиту пана Вестервелле було підштовхнути українських чиновників до підписання Угоди про Асоціацію та створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом вже до кінця 2011 року.

Дійсно, роль України в торговельно-економічних відносинах Німеччини важко переоцінити: сьогодні Україна є другим за важливістю серед колишніх республік СРСР торговельним партнером Німеччини. Не менш важливу роль у торговельно-економічних відносинах України зі світом грає і сама Німеччина. ФРН залишається другим за обсягами зовнішньоекономічних операцій (після Росії) торговим партнером України і займає перше місце серед європейських контрагентів. Ця тенденція має місце завдяки активній співпраці між торговельними українськими і німецькими компаніями. Головними напрямками експорту з Німеччини при цьому є обладнання, транспортні засоби, хімічна продукція, електротехнічні товари, продукція фармацевтичного ринку, а також продукти харчування та корми для худоби. Німецькі компанії, у свою чергу, імпортують з України товари металургійної, хімічної, текстильної промисловості, а також транспортні засоби.

І хоча в кризові часи обсяги торгівлі України з Німеччиною стрімко впали (за оцінками експертів ринку, обсяги експорту зменшилися приблизно на 32%, а імпорту – на 46%), вже в 2010 році ситуація покращилася, а торговельні обороти почали впевнено наближатися до докризового рівня . Згідно з даними на січень 2011 року за минулий рік обсяги імпорту до Німеччини зросли на 24,5%, українські експортери, у свою чергу, збільшили поставки вітчизняної продукції німецьким компаніям на 30%. Загальний обсяг торгівлі при цьому перевищив 6 млрд. євро. Зв’язано це багато в чому з тим, що і сама Німеччина у порівнянні з іншими країнами Європейського Союзу досить швидко оговталася від кризового 2009 року. За даними Федерального статистичного відомства (Statistisches Bundesamt), вже в посткризовому 2010 році країні вдалося збільшити поставки своєї продукції на світовий ринок на 19,5%, довівши їх обсяги до 960 млрд. євро, а імпортувати на 21% більше товарів у порівнянні з 2009 роком на загальну суму 806 млрд. євро.

З новими енергіями

Україна як і раніше має негативне торгівельне сальдо з Німеччиною, що пов’язано з високими обсягами експортованого німецького обладнання для модернізації промислового та аграрного секторів. І хоча офіційна позиція України – це оптимізація структури експорту та імпорту з метою поступового «вирівнювання» сальдо німецької торгівлі, обсяги німецького експорту в Україні найближчим часом зростатимуть стрімкіше імпорту. По-перше, тому що, судячи з заяв європейських високопоставлених чиновників, зростання обсягів українського експорту до ФРН можливе тільки після підписання Україною Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС. А це питання поки залишається відкритим, адже зона вільної торгівлі країни-учасниці передбачають скасування митних ставок, податків і зборів, що поки неприпустимо для України і з точки зору конкуренції з європейськими товарами і з точки зору бюджетних витрат, які понесе країна в разі скасування низки податків і ставок.

Обсяг імпортних поставок в Україну, навпаки, буде тільки збільшуватися за рахунок зростання продажів енергозберігаючих технологій, потреба в яких українські підприємства відчувають все гостріше. А Німеччина, як відомо, є флагманом у виробництві енергозберігаючого обладнання. Причиною подібного сплеску інтересу українського бізнесу до економії енергії викликала криза. Адже якщо ще в 2009 році порівняно низька вартість енергоресурсів не бентежила керівників підприємств, то сьогодні, коли доходи компаній знизилися в рази, придбання енергозберігаючих технологій стало в один ряд з найбільш пріоритетними завданнями розвитку великого та середнього бізнесу в країні. Також через кризу уряд взяв курс на приведення тарифів на комунальні послуги та енергоресурси в країні до економічно обґрунтованого рівня. Крім того, розширення двосторонніх зв’язків передбачає і реалізацію перспективних проектів із нарощуванням обсягів постачання енергоносіїв до Європи, включаючи модернізацію української газотранспортної системи.

Співпраця через ризики

Сьогодні існують значні можливості для поглиблення двостороннього співробітництва. Приміром, німецькі компанії беруть активну участь у реалізації інфраструктурних проектів в Україні з підготовки Чемпіонату Європи з футболу в 2012 році і реформуванні житлово-комунального господарства, розвитку агропромислового комплексу. Зростання обсягів експорту/імпорту між Україною та Німеччиною повинно відбутися і у сферах високих технологій, машинобудування, транспорту, реалізації масштабних економічних проектів як на двосторонньому рівні, так і з залученням інших зацікавлених країн.

Більше того, вже сьогодні можливо нарощування оборотів продажів між вітчизняними та німецькими компаніями за рахунок вирішення питання фінансування поставок. При цьому одним із ключових факторів є грамотна організація цього процесу між іноземним (в даному випадку, німецьким) експортером і українським імпортером. Одна з найбільш оптимальних схем залучення торговельного фінансування передбачає залучення експортних кредитних агентств – ЕКА. Зокрема, німецька державна страхова асоціація – Euler Hermes Kreditversicherungs-AG сприяє підтримці німецьких виробників шляхом страхування їх фінансових ризиків при здійсненні поставок за кордон з відстрочкою платежу. Але з боку імпортерів потрібно, перш за все, готовність надавати фінансову інформацію і розуміння переваг використання інструментів торговельного фінансування.

Повну версію статті та коментарі Посольства Німеччини в Україні, бюро економічного радника Посольства України в Німеччині, концерну BASF і компанії Bosch читайте в третьому номері IBobserver