Звідки ростуть руки держпідтримки експортерів

Перспективи створення державного експортного кредитного агенства в Україні: міфи й реальність

Темі держпідтримки українського експорту сьогодні приділяється достатньо уваги в ЗМІ: наш уряд знову занепокоївся створенням реального механізму, який, щоправда, вже не перший рік «тягне-тягне, а витягти не може».

Нещодавно урядом України був поданий на розгляд Верховної Ради Проект Закону №9373 «Про державну фінансову підтримку експортної діяльності» (далі – Законопроект). Цим документом передбачено створення державного експортного кредитного агенства (ЕКА) в формі публічного акціонерного товариства під егідою Кабінета Міністрів України.

Задекларованою та справді благородною ціллю створення державного ЕКА відповідно до Закопопроекту і пояснювальної записки до нього (далі – Записка) є надання підтримки українським експортерам, а саме: страхування їхніх фінансових ризиків під час реалізації зовнішньоекономічних угод з відстрочкою платежу. При цьому страхуватися можуть як ризики українського постачальника (експортера), так і відчизняного банку, що фінансує одну зі сторін зовнішньоекономічного контракту (іноземного імпортера або українського експортера в залежності від моделі фінансування).

От поталанило

Розпочнемо з хорошого. Сама ідея створення державного ЕКА – правильнай вигідна державі та експортерам. Очевидно, що метою створення державного ЕКА є бажання уряду розвивати експорт національних товарів. Крім того, введення таких понять як «кредит постачальника» і «кредитпокупця», вже давно звичних для експортерів із країн ЄС, повинно вивести міжнародні торговельні відносини українських компанійна якісно новий рівень.

Без сумніву позитивним моментом є фіксування на законодавчому рівні такого поняття як кредитування експортної діяльності, як, втім, і сам факт можливості надання експорних кредитів. Результатом цього буде розвиток українськими банками нового продукту – експортного кредитування, який раніше не був поширеним і, тим паче, закріплений законодавчо. Це саме стосується і нового етапу в розвитку страхових послуг. Наразі страхування експорту, яке до того ж можна реалізувати далеко не в усіх випадках, в нашій країні сприймається на рівні комерційних страхових компаній.

Важливо й те, що закріплення умов експортного страхування ризиків слід здійснити відповідно до прийнятої практики ЄС: йдеться про страхування виплат до 90% суми контракту для некомерційного ризику й до 85% – для комерційного. Як показує досвід європейських країн, вказаний розмір страхових виплат є прийнятним як для експортера, який у разі настання страхового випадку отримає відшкодування в достатньому розмірі, так і для ЕКА, яке зможе зекономити певну частину на страхових виплатах та запланувати суми відшкодуванняв момент прийняття рішення про страхування.

Хочемо як у них!

Законопроектом передбачено створення українського ЕКА за зразком тих, що вже впродовж десятків років успішно функціонують в країнах Західної Європи. Природньо, не без національних особливостей…

Члество в СОТ ставить Українуперед необхідністю скасування пільг для вітчизняних експортерів, а фінансово-кредитні механізми перетворюються на єдино можливий спосіб підтримки експорту. Такий досвід підтримки експортерів ефективно працює в багатьох країнах світу. Тим не менше, Записка до Законопроекту породжує багато запитань стосовно практичної реалізації такої схеми в Україні.

Отже, у згаданій Записці законодавець, при обгрунтуванні доцільності створення ЕКА в Украні, посилається на приклад одного з найбільших ЕКА світу – Coface (Франція). При цьому, основним аргументом виступає прибутковість Coface. Але Coface, як й інші ЕКА, не завжди є прибутковими.

У зв’язку з цим варто взяти до уваги результати роботи ЕКА впродовж фінансової кризи та після неї, адже співвідношення успішних і складних років діяльності страхової компанії створює виважене розуміння рівня ефективності її роботи й прибутковості.

Саме тому ми й проаналізували те, що трапилося з трьома найбільшими в світі гравцями ринку кредитного страхування:EulerHermes (Німеччина), Atradius (Нідерланди) и Coface (Франція).Зазначимо, що кожна з цих страхових компаній має два підрозділи: державне ЕКА, що підтримує національний експорт своїх країн, і приватне, основною метою створення якого є комерційна діяльність.(Див. Графік 1)

Водночас український законодавець вважає, що вже через чотири роки українське ЕКА зможе вийти на рівень беззбитковості, а далі й взагалі приносити немалі дивіденди: «Проходження точки беззбитковості очікується на четвертий рік діяльності ЕКА. За результатами роботи за перші п’ять років загальний результат від діяльності очікується в сумі 11,85 млн доларів США». Та в нашому законодавстві йдеться про державну підтримку експорту, тобто створення державної страхової компанії, основною метою якої є саме підтримка національного експорту. У зв’язку з цим, виникає запитання – наскільки коректно посилатися у Записці на майбутні гіпотетичні прибутки державного ЕКА від страхування ризиків вітчизняних експортерів.

Тут варто наголосити на тому, що оскільки європейські ЕКА працюють уже впродовж десятків років, за цей час вони накопичили значні обсяги нерозподіленого прибутку. У випадку створення експортного кредитного агентства вітчизняний уряд повинен передбачити на початковому етапі резерви на операції. Враховуючи другу хвилю економічної кризи, що очікується в найближчому майбутньому, і вплив першої хвилі на фінансові показники європейських ЕКА, реальний об’єм засобів, необхідний для того, щоб розпочати його роботу, може суттєво перевищити передбачені обсяги.

Не все котові масниця

Якщо все-таки посилатися на статистику іноземних страховиків, можна отримати доволі цікаві дані: незважаючи на те, що в 2007-2010 роках обсяги угод вищезгаданих ЕКА зросли, їхні фінансові показники помітно знизилися. Так, в 2009 році Coface зазнав 163 млн чистого збитку!

В кінці 2009 року чистий грошовий потік державного Atradius (AtradiusDutchStateBusiness) був негативним, склавши -33,6 млн євро. В 2009 році приватний підрозділ Atradius зазнав збитків на суму 113 млн євро.

І лише EulerHermes (і приватний, і державний) отримував прибутки під час фінансової кризи, проте чистий прибуток приватного EulerHermes зменшився більш ніж вчетверо: від 84 млн євро до 19 млн євро.

Друге півріччя 2008 року і перше 2009 року виявилося найскладнішим періодом для ЕКА. Coface повідомив, що коефіцієнт збитковості (сума чистого прибутку й адміністративних витрат, що ділиться на преміальний прибуток) виріс з 55% у першому півріччі 2008 року до 116% в першому півріччі 2009 року.

AtradiusDutchStateBusinessздійснив виплати за страховими випадкамив сумі 254,6 млн євро в 2009 році (для порівняння, у 2008 році ця цифра дорівнювала 9,6 млн євро, тоді, коли преміальний прибуток знизився з 84,4 млн євро в 2008 році до 41 млн євро в 2009 році), не зумівши відшкодувати виплати, що збільшуються, і відносно повільне зростання суми відшкодування виплат за страховимивипадками ( на 34%, з 134 млн євро у 2008 році до 180 млн євро в 2009 році).

Варто замислитися

Сьогодні найбільші українські експортери– це бізнес-групи і холдинги, що мають у своєму складі компанії, які зареєстровані за кордоном. Так, у Нідерландах і на Кіпрі засновуються компанії, через які здійснюються торговельні угоди, а в Швейцарії і Люксембурзі – материнські компанії холдингів. Таким чином, великі експортери вже зараз мають можливість страхувати свої ризики в іноземних ЕКА, які протягом десятиліття своєї діяльності накопичили достатню кількість власних засобів, налагодили бізнес-процеси і розвинули мережу підприємств у різних країнах світу. Такий стан справ знижує потенційний попит на послуги українського ЕКА з боку великих українських експортерів та їхніх контрагентів.

Крім того, впродовж тривалого часу основними торговельними партнерами України виступають Російська Федерація, Туреччина, Італія та Польща. Збільшується також і частка експорту до Казахстану, Білорусії, Індії, Китаю. Саме на ці країни припадає більше половини українського експорту за дев’ять місяців 2011 року. Високотехнологічні товари, експорт яких український уряд хоче підтримувати в першу чергу, а саме, транспортні засоби, електричні машини і обладнання, постачаються до країн з високим і середнім рівнем ризику: РФ (рейтинг ризиків за версією ОЕСР «3»), Білорусія (рейтинг «7» – найнижчий можливий), Казахстан (рейтинг «5»). Економічна ситуація в Італії лишає бажати кращого. Планується також розвиток торговельних відносин з «новими» європейськими державами: наприклад, з Чорногорією (рейтинг «6»). Продукція ВПКпостачається до країн Африки і Азії, де рівень ризиків також доволі високий.

Таким чином, ризики країн, як показує практика, знайдуть своє відображення або у великих розмірах страхових премій для вітчизняних експортерів, або загалом у неможливості страхування ризиків стосовно даних покупців.

І нарешті, найважливіше питання, в яку суму обійдеться така страховка держави длявітчизняного експортера? Розглянемо зворотній випадок: сьогодні страхування фінансових ринків іноземних постачальників при співпраці з українськими покупцями (нагадаємо, що рейтинг України також знаходиться на найнижчому, сьомому, щаблі згідно градації ОЕСР), обійдеться в 8-10% від суми зовнішньоекономічного контракту при довгостроковому фінансуванні (від 2 років) і в 0,7-1,5% – при короткостроковому (до 1 року). При цьому слід взяти до уваги, що відповідно до угод ОЕСР, які регулюють діяльність державних ЕКА на міжнародному рівні, ЕКА не можуть конкурувати між собою, тобто ЕКА однієї країни не може надавати нижчі ставки, ніж ЕКА іншої стосовно одного й того ж покупця. Конкурувати між собою повинні постачальники.

Таким чином, можна припустити, що вартість кредитного страхування для українських експортерів, які співпрацюють з покупцями у країнах з підвищеними ризиками і низькими рейтингами, знаходитиметься приблизно у вищезазначених «українських» межах, що робить його далеко недешевим задоволенням. Хоча, задля справедливості, варто зазначити, що оплату страхових послуг постачальник, як правило, покладає на свого покупця. Навряд, українські експортери відмовляться від цієї практики.

БуквИ Законопроекту

Хотілося б приділити увагу й деяким аспектам, які на нашу думку, слід допрацювати у самому законопроекті.

По-перше, законопроект не передбачає можливості страхування і кредитування всіх експортних угод. Більш того, він звужує коло угод, що підлягають експортному фінансуванню і кредитуванню. Так, відповідно до пояснювальної Записки до Законопроекту, однією з цілей його прийняття є «фінансова підтримка експорту високотехнологічних товарів». При цьому, сам законопроект не дає визначення такому поняттю як високотехнологічні товари.

Крім того, зазначена фінансова підтримка надається державою виключно стосовно товарів українського походження (тобто товарів, мінімальна частина вітчизняних складових в собівартості яких становить не менше 50%) і вказаних у спеціальному переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України за погодженням Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

Фактично сама держава встановлюватиме усі правила гри на ринку експортного страхування і кредитування, починаючи з переліку товарів, які, на думку цієї держави, можуть підлягати страхуванню, закінчуючи порядком визначення такого переліку. І хоча така практика прийнята в багатьох європейських країнах (державні ЕКА також встановлюють правила гри), від запропонованого в України віє планово-адміністративною економікою. Важко навіть уявити, скільки державних порогів доведеться оббити добросовісному експортеру, щоб отримати заповітне експортне фінансування.

Автори:

Катерина Барабаш
Генеральний директор
компанії IBcontacts

Олег Дорофєєв
Керівник юридичного департаменту
компанії IBcontacts, адвокат

Олена Гнезділова
Керівник департаменту маркетингових досліджень
компанії IBcontacts

Повну версію статті читайте також в шостому номері IBobserver